Близько трьох тисяч років тому, ще за тисячу років до нашої ери, у Вавилоні вже уважно дивилися на небо. Не заради романтики — заради часу. Потрібно було знати, коли сіяти, коли збирати, коли розливається річка, коли коротшає день. Небо стало годинником і календарем.

Рік зручно ділити на дванадцять. Місячних циклів приблизно стільки ж, сільськогосподарських «сезонів уваги» — теж. Поступово шлях Сонця по небу розклали на 12 секторів. Так і виріс зодіак: не вітрина сувенірів, а практична сітка року. Кожен сектор — свій відрізок часу й свій характер сезону.

Пізніше греки натягнули на цю сітку свої історії. Знаки стали персонажами: руно, бик, брати, лев, колоски, терези… Вавилон дав каркас із 12 клітинок. Античність — мову образів. А повні історії кожного знака по сезонах — у окремому тексті довідника.

Західна тропічна астрологія пізніше закріпила ці клітинки за сезонами й рівноденням — про це теж є окремий матеріал.

Астрологія пройшла дуже довгий шлях: близько трьох тисяч років спостережень за тим, як небо й ритм року пов’язані з життям людини, її характерами, циклами й звичками. Зодіак — одна з найстійкіших мов цієї традиції.